Коли оповідання призводить до нещасливих закінчень

Коли розповідаянн призводить до нещасливих закінчень
The Financial Times	31.08.12
Лінда незаміжня, відверта і глибоко цікавиться соціальними питаннями. Яке з наступних тверджень є більше ймовірним? Що Лінда є менеджером банку, або що Лінда є менеджером банку і є активною феміністкою? Це одна з найбільш відомих проблем поведінкової економічної теорії. Чимало людей кажуть, що другий варіант є більш ймовірним. Тим не менше, стандартною відповіддю є, що це неможливо. Правила теорії ймовірності кажуть нам, що ймовірність того, що одночасно А і В є правдою, не може перевищувати ймовірність того, що або А, або B є правдою. Те, що хтось є золотою олімпійською медалісткою з Ямайки, є менш ймовірним, ніж те, що хтось є просто жінкою, походить з Ямайки або що хтось є просто золотим олімпійським медалістом. Проте, навіть люди, які вивчали теорію ймовірності, роблять помилку, розглядаючи проблему Лінди. Чи це дійсно помилка? Для того, щоб зрозуміти, що насправді стоїть за проблемою, треба трохи самоаналізу. Респонденти не інтерпретують питання як таке, що стосується оцінки ймовірності. Вони думають, що у цьому випадку йдеться про правдоподібність. Опис Лінди, який закінчується твердженням: "Лінда є менеджером у банку" навмисно задуманий як несумісний. Додаток - "і є активною феміністкою" починає відновлювати сенс. Історія стає більш правдоподібною, навіть якщо й менш ймовірною. Ніхто не сприймає неправильно проблему з мешканкою Ямайки, тому що кожен елемент твердження про неї добре пасує один до одного. Нам не просто або не дуже часто вдається мислити з точки зору ймовірності, тому що не так вже й багато ситуацій, у яких цей стиль мислення є корисним. Теорія ймовірностей є прекрасним інструментом для гравця азартних ігор - таких, як гра у рулетку. Структура цієї проблеми всебічно визначена правилами гри. Множина результатів добре визначена і обмежена, і ми швидко дізнаємося, який результат мав місце. Але більшість проблем, з якими ми стикаємося у світі бізнесу та фінансів - або у нашому особистому житті - не схожі на них. Правила погано визначені, діапазон можливих результатів ширший, ніж ми можемо собі уявити, і часто ми не зовсім розуміємо, що сталося навіть після того, як подія відбулася. Реальний світ характеризується радикальною невизначеністю - речами, про які ми не знаємо, що їх насправді не знаємо. Ми будуємо відносини з цим світом, формуючи нарративи-спрощення. Ми робимо це не тому, що ми нерозумні або ірраціональні істоти, або забули зміст початкового курсу з теорії ймовірності, а тому, що розповідь є найкращим засобом осмислення складних ситуацій. Перевірка цих нарративів полягає у тому, чи вони є правдоподібними. Коли присяжні визнають обвинуваченого винним після тривалого судового процесу, то це не тому, що вони думають, що є 95% ймовірності того, що версія прокуратури є правдивою - правила сумарної ймовірності кажуть нам, що практично немає шансів на те, що її версія є правдивою на 100%, в усіх подробицях. І не тому, що присяжні вважають, що існує 95% ймовірності того, що підсудний винен: ніхто не припустив би, що чоловіка слід засудити за вбивство його дружини, лише тому що за статистикою більшість заміжніх жінок були вбиті своїми чоловіками. Присяжні визнають звинуваченого винним тому, що вважають версію подій прокуратури правдоподібною. Зростання значення фінансової математики змушує людей чимало речей розглядати з точки зору теорії ймовірності. Винайдення особистих чи суб’єктивних оцінок ймовірності виявилося добрим засобом застосування усталеної галузі математики до нового кола проблем. Цей підхід мав науковий вигляд і дав змогу молодим радикалам маргіналізувати воєнні історії старомодних консерваторів, що не знали математики. Зрештою, старомодні консерватори, можливо, щось і знали. Проте, залежність від розповіді так само є проблематичною. Ми схильні знаходити ті докази, що підтверджують наші нинішні переконання. Це робить деяких людей одержимими нарративами, які пропонують пояснення для усього: комунізмом, лібертаріанством, релігійним чи екологічним фундаменталізмом; або ж більш приземленими фантазіями, такими як неминучість зростання цін на нерухомість, або ж магічними властивостями сек’юритизації активів. Ознакою першокласного інтелекту, як сказав письменник Френсис Скотт Фіцджеральд, є здатність зберігати суперечливі ідеї у голові та водночас ще й працювати. Але робити це важко. Я ніколи не починав описував альтернативні сценарії аудиторії, поки не хтось запитував мене: "А що, як Ви думаєте, насправді станеться?" Автор: Джон Кей [John Kay] Назва оригіналу: When storytelling leads to unhappy endings Джерело: The Financial Times, 08.08.2012 Зреферував Омелян Радимськийhttp://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5230