Син греко-католицького священика, українець за кров'ю і поляк за духом - йому судилося відіграти ключову роль у становленні педагогіки у Львівському університеті. Народився Євсевій Черкавський 4 грудня 1822 року в селі Тучапи Ярославського повіту (нині Республіка Польща), а середню освіту здобув у гімназіях Перемишля та Львова. У Львівському університеті вивчав філософію та право і в 1843 році отримав диплом доктора філософії. У жовтні 1843 року на посаді ад'юнкта при кафедрі філософії Львівського університету розпочинається його майже півстолітня професійна викладацька діяльність. З 1845 року також учителював у гімназії міста Тарнова (тепер - Республіка Польща), згодом ставши заступником префекта цього навчального закладу, а в 1848-1849 роках займав посаду керівника кафедри філософії на філософських студіях у Тарнові і протягом недовгого часу викладав філософію та історію в Академічній гімназії у Львові.
Під час революційних подій виявив себе активним діячем польського національного руху. Причини такої зміни національної орієнтації Євсевія Черкавського залишаються нез'ясованими. Зокрема, аналізуючи таку позицію молодого політика, дослідник історії Львівського університету Макарій Каровець пише: "Годі дослідити, що вплинуло на цей його крок, що будучи сином українського священика, вирікся опісля свого народу". Українську мову він вважав не придатною для викладання на науковому рівні і виступaв проти заснування у Львові першої народної школи з українською мовою викладання. Водночас згодом працюючи у Державній Раді, він подає проект про виділення кредиту на заснування греко-католицького єпископства у Станіславові.
Протягом 1850-1871 років Черкавський на адміністративній роботі. З 1850 року займав посаду провізоричного (тимчасового) гімназійного інспектора із титулом шкільного радника для Західної Галичини, 1855 року був призначений дійсним шкільним радником для Львівського адміністративного округу і Буковини, а з 1860 року йому було надане право інспекторського нагляду за гімназіями Західної Галичини. У 1863-1868 рр. працював інспектором середніх шкіл у провінціях Штирії та Каринтії, після чого повернувся на аналогічну посаду в Галичині.
Великий вплив на формування педагогічних поглядів Черкавського мала подорож європейськими країнами, яку він здійснив у 1867 році. Під час відвідин Франції, Англії та держав Німецького союзу він отримав змогу ознайомитися зі станом шкільництва, здійснити порівняльний аналіз освітніх систем цих країн. Після повернення із закордонної поїздки, Євсевій Черкавський отримав свою попередню посаду інспектора у Галичині і увійшов на правах члена-засновника до щойно створеної Крайової шкільної ради, у якій засідав до 1884 року як делегат міської ради Львова. На цей період припадає пік його громадсько-політичної, культурно-освітньої діяльності. Як посол до віденського парламенту і галицького сейму він бере участь у вирішенні багатьох освітньо-шкільних проблем. Обирався він послом сейму від Чорткова (1863), а 1869 року також і послом до Державної Ради. Протягом 1870-1871 років Черкавський був членом комісії, створеної у Відні із найбільш знаних і авторитетних педагогів держави, з метою вироблення головних принципів реформування гімназійної освіти в Австро-Угорській імперії. У 1872 року Є. Черкавський склав проект шкільного статуту, який у процесі схвалення урядом зазнав значних змін. Окрім того, у 1874 році він виступив одним з активних організаторів Товариства учителів вищих шкіл і 9 квітня відкрив його перше засідання.
Незважаючи на різнорідність занять адміністративно-управлінського характеру, Євсевія Черкавського постійно приваблювала викладацька робота і, врешті, згідно із постановою Міністерства освіти і віровизнань від 29 липня 1871 року, він повернувся до Львівського університету. Тут до 1892 року він займав посаду професора філософії і педагогіки, ставши таким чином засновником світського напряму педагогічної підготовки львівських студентів. Протягом довголітньої праці в університеті Черкавський виховав цілу плеяду науковців, серед яких були знані польські вчені Б.Радзішевський, А.Скурський, Б.Маньковський та інші. У 1872 році він обирався деканом філософського факультету, а у 1875/1876, 1876/1877 і 1887/1888 навчальних роках - і ректором університету, що свідчить про його авторитет як вмілого організатора і досвідченого педагога. Як стверджують сучасники, оточуючим імпонувала різнобічна обізнаність цієї людини. Досить складно було зрозуміти, яка саме галузь науки була для нього головною, оскільки міг без жодних труднощів надавати корисні поради навіть визнаним фахівцям у різноманітних галузях знань. Поради ці були влучними, вчасними, Черкавський надавав їх природно, без надуманої зверхності. Цікаво, що Іван Франко, який під час навчанні в університету слухав лекції Євсевія Черкавського, залишив про нього здебільшого негативні спогади. Він характеризував лекції професора як сухі і малоемоційні.
Характерною ознакою поглядів Євсевія Черкавського є поєднання у них глибокої релігійності та прихильного ставлення до теорії еволюції. У праці "Про сучасні наукові погляди на побудову суспільства" автор розмірковує про історичні зміни уявлень людства про самих себе та про відносини всередині суспільства. Він переконаний у всезагальному і постійному нагляді Бога за людською діяльністю, а також у необхідності людини віддячувати Богові за його любов до неї не лише через любов до Нього самого, а й до членів нашого суспільства. Водночас Черкавський відстоює право людини на свободу свідомості та діяльності як на одну з найбільших цінностей. Його турбує те, що у процесі реалізації людиною цього права вона може піти не лише шляхом гармонізації взаємостосунків і моральної довершеності, а й шляхом розладу таких стосунків та формування відчуття зневаги до оточуючих. Причини такої дилеми Черкавський вбачає у рисах, які розвиваються у людини під дією сімейного виховання та впливу суспільства. Вдалою реалізацією контрольованого суспільного впливу на особистість він бачить школу і розцінює її як продовження розвитку людської одиниці, у процесі якого людина набуває соціальних рис, опановує закони і знання, що роблять її повноправним членом суспільної організації.
Найбільш цінними з неопублікованої педагогічної спадщини Є. Черкавського є збережені в архівосховищах програми його навчальних курсів із детальними примітками. У цих примітках автор подає як докладні вказівки щодо вивчення окремих предметів, так і дидактичні поради, почерпнуті із власного досвіду. Кожна навчальна дисципліна, вважав він, повинна подаватися цілісно. Сукупність навчальних предметів покликана дати учневі передусім комплекс необхідних знань як у матеріальній, практичній, так і у духовній сфері. Черкавський підкреслює, що справжній педагог завжди буде намагатися за будь-яких умов забезпечити учня належною підготовкою і потрібним обсягом знань, не виправдовуючись браком часу чи коштів та несприятливими умовами для навчання.
Викладацьку роботу Євсевій Черкавський залишив у 1892 році і останні роки життя провіві у Львові. 21 вересня 1896 року він помирає. Поховали вченого, громадського діяча і педагога на Личаківському цвинтарі.
Наукові праці
• Jezyk niemiecki w gimnazjach i szkolach realnych z jezykiem wykladowym polskim i ruskim // Przewodnik Naukowy i Literacki. 1882.
• O terazniejszych pogladach naukowych na budowe spoleczenska // Przewodnik Naukowy i Literacki. 1876.
• Reforma gimnazjow. // Przewodnik Naukowy i Literacki. 1882.
• Rozprawy i wnioski Komisji powolanej w 1879 roku przez galicyjska Rade Szkolna Krajowa do zbadania reformy gimnazjow // Przewodnik Naukowy i Literacki. 1882. S.975 - 1029.
• Zarys psychologii empirycznej. Lwow. 1874.
Про нього:
• ДАЛО, Ф. 26, Оп. 5, Спр. 2059
• Каровець М. Українці - ректори Львівського університету. Жовква, 1936. с.12-13.
• Polski Sдownik Biograficzny. Т.IV, 1937. S.333-334.
• Radziszewski B. W sprawie wykladow pedagogiki na Uniwersytecie Lwowskim. // Muzeum. 1887. S.68-71
• Dziennik Polski. 1869. N 264. (некролог)
• Gazeta narodowa. 1869. N 226. (некролог)
• Starzynski S. Historia Uniwersytetu Lwowskiego. Cz. II. Lwow, 1898. S.147-152
• Slowo Polskie. N 224. (некролог)
• Wedrowiec. 1896. N 39. (некролог)
http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/postatiukr.htm
